1 до Коринтян : 15
Переклад І. Огієнка- 1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
- 2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
- 3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
- 4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
- 5 і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
- 6 А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
- 7 Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
- 8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
- 9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
- 10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
- 11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
- 12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
- 13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
- 14 оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
- 15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
- 16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
- 17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
- 18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
- 19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
- 20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
- 21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
- 22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
- 23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
- 24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
- 25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
- 26 Як ворог останній смерть знищиться,
- 27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
- 28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
- 29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
- 30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
- 31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
- 32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
- 33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
- 34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
- 35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
- 36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
- 37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
- 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
- 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
- 40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
- 41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
- 42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
- 43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
- 44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
- 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
- 46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
- 47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
- 48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
- 49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
- 50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
- 51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
- 52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
- 53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
- 54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
- 55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
- 56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
- 57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
- 58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!