Від Матвія : 22
Переклад І. Огієнка- 1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
- 2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
- 3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
- 4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
- 5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
- 6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
- 7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
- 8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
- 9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
- 10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
- 11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
- 12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
- 13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
- 14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
- 15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
- 16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
- 17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
- 18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
- 19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
- 20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?
- 21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
- 22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
- 23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
- 24 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
- 25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
- 26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
- 27 А по всіх вмерла й жінка.
- 28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
- 29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
- 30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
- 31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
- 32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
- 33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
- 34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
- 35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
- 36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
- 37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
- 38 Це найбільша й найперша заповідь.
- 39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
- 40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
- 41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
- 42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
- 43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
- 44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
- 45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
- 46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.