Приповісті : 7
Переклад І. Огієнка- 1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
- 2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
- 3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
- 4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
- 5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.
- 6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
- 7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
- 8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
- 9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
- 10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
- 11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
- 12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
- 13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
- 14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
- 15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
- 16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
- 17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
- 18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
- 19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
- 20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
- 21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
- 22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
- 23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
- 24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
- 25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
- 26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
- 27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...