Йов : 30
Переклад І. Огієнка
Главы:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
- 1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
- 2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
- 3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
- 4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
- 5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
- 6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
- 7 ревіли вони між кущами, збирались під терням,
- 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
- 9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
- 10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
- 11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
- 12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
- 13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
- 14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
- 15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
- 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
- 17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
- 18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
- 19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
- 20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
- 21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
- 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
- 23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
- 24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
- 25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
- 26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
- 27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
- 28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
- 29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
- 30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
- 31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...