Йов : 39
Переклад І. Огієнка
Главы:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
- 1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
- 2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
- 3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
- 4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
- 5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
- 6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
- 7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
- 8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
- 9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
- 10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
- 11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
- 12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
- 13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
- 14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
- 15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
- 16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
- 17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
- 18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
- 19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
- 20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
- 21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
- 22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
- 23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
- 24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
- 25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
- 26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
- 27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
- 28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
- 29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
- 30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.